• Що означають поняття «Новий час», «ранній Новий час», «ранньомодерна доба»?

• Які хронологічні межі епохи Середньовіччя та Нового часу? Яка періодизація цих епох?

• Назвіть основні здобутки раннього Нового часу.

• Назвіть держави, які внаслідок великих географічних відкриттів і технічних досягнень раннього Нового часу стали провідними країнами світу.

1. Місце Нового часу в історії

У 9 класі ми вивчатимемо період Нового часу, який називають також «довгим» XIX століттям (на відміну від «короткого» ХХ ст.). Згідно з календарем, XIX ст. тривало з 1801 до 1900 р. Однак історики «подовжують» його, оскільки певні важливі події беруть початок в одному столітті, а завершуються в наступному. Відтак більшість істориків вважає, що «довге» ХІХ ст. розпочалося в 1789 р. з початком Французької революції і завершилося в 1914 р., коли вибухнула Перша світова війна.

Новий час охопив епохи водяного, парового, а також електричного двигунів — це час докорінних змін у всіх сферах життя. Упродовж «довгого» XIX ст. утворилися нові колоніальні імперії, зокрема Британська та Французька. Чільне місце у світі посіла Британська імперія: вона контролювала чверть населення земної кулі й володіла третиною суходолу. Британський флот панував на морях, успішно відбивав напади піратів, активно вів міжнародну торгівлю.

Також у цей період було скасовано рабство в Сполучених Штатах Америки (США) і Бразилії.

«Довге» XIX ст. — історичний період, що тривав від Французької революції (1789-1799) до Першої світової війни (1914-1918); другий період Нового часу.

Ф-О. Біар. Проголошення скасування рабства у французьких колоніях в 1848 р. 1849 р.

Використання електрики, збільшення виробництва сталі й видобутку нафти стали початком другої індустріальної (промислової) революції. Британія, Німеччина, Японія та США перетворилися на великі держави не тільки за територією, а насамперед за рівнем економічного розвитку.

У другій половині XIX — на початку XX ст. у Європі відбувалося становлення національних держав, ослаблення влади монархів, посилення впливу парламентів і політичних партій. Також у цей період держави дійшли згоди щодо важливих правил міжнародних відносин. Водночас це століття подарувало чимало наукових відкриттів і технічних винаходів, видатних творів мистецтва й культури.

У 8 класі Ви ознайомилися з історичними поняттями «капіталізм», «капіталіст», «буржуазія», «найманий робітник». Що вони означають?

2. Утвердження індустріального суспільства

Після завершення індустріальної революції у провідних країнах Європи та в США утвердилося індустріальне суспільство. У ХІХ ст. провідну роль в історії відігравали верстви людей, які вирізнялися не соціальним походженням чи успадкованими титулами, як було раніше, а важливою роллю в суспільстві.

На відміну від попередньої епохи, коли добрими громадянами вважали людей високої релігійності й відданості церкві, у XIX ст. основною ознакою таких чеснот стала прихильність до держави.

Удосконалення виробництва зумовило урізноманітнення товарів, покращення їхньої якості, а також сприяло розвиткові торгівлі. Однак XIX ст. посилило суперечності й спричинило конфлікти між власниками підприємств і найманими робітниками. З’явився середній клас — матеріально забезпечені й освічені люди, які досягли успіху завдяки наполегливому навчанню та праці.

У феодальні часи більшість людей у всьому світі були селянами, фермерами чи рибалками. Невеликий прошарок дворян і аристократів володіли землею. Створення великої промисловості зумовило зростання кількості робітників (пролетарів) і середнього класу (буржуазії).

Позбавлені землі й роботи, селяни в пошуках заробітку переїжджали із сільських районів до міст і наймалися на заводи й фабрики, поповнюючи

лави промислових робітників. Працюючи в складних умовах, робітники отримували мізерну платню, не відчували захисту ні від уряду, ні від своїх роботодавців.

Водночас багато представників буржуазії заробляли великі гроші. Банкіри, купці, капіталісти та власники фабрик могли дозволити собі купувати нові промислові товари, які виробляли фабрики. Природно, що робітники сприймали буржуазію як окрему, відмінну від них, групу людей, з якими їм не може випасти нагода спільно обідати, розважатися, дружити чи брати шлюб.

Це визнання відмінності, усвідомлення, що суспільство поділене на «ми» і «вони» поглиблювалося і зміцнювалося в міру того, як багаті ставали багатшими, а бідні злидарювали. Усвідомленню робітниками своєї класової належності сприяло зростання рівня безробіття та низька заробітна плата за тяжку й часто шкідливу для здоров’я роботу. Це призводило до загострення відносин між класами робітників і буржуазії.

Індустріальне суспільство — це стадія розвитку суспільства, для якої характерний розвинутий розподіл праці, масове виробництво товарів широкого вжитку, машинізація та автоматизація виробництва й управління, упровадження досягнень науки і техніки, розвинуті транспорт і зв’язок, зростання міст і частки міського населення.

Індустріалізація — створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства, зокрема в промисловості.

3. Формування громадянської рівноправності та парламентської демократії

У XIX ст. не тільки стрімко розвивалась економіка, а й докорінно змінилося ставлення до освіти й науки. Завдяки майже одночасному створенню у Великій Британії, Франції та Німеччині систем освіти, фінансованих і

контрольованих державою, більшість громадян уперше отримала доступ до освіти. Зростала кількість освічених людей, які почали вимагати від влади рівноправності й демократії.

Ідея громадянської рівноправності втілена в гаслі Французької революції кінця XVIII ст.: «Свобода. Рівність. Братерство». Упродовж «довгого» XIX ст. вона була закріплена в конституціях і деклараціях прав людини багатьох країн.

Парламентська демократія виникла у Великій Британії і передбачала вільні вибори, участь громадян у політичному житті країни (особисто або через представників в органах влади). Суттєвою ознакою парламентської демократії є розподіл влади на законодавчу (парламент), виконавчу (уряд) і судову.

Упродовж ХІХ ст. громадянська рівноправність, а також парламентська демократія утвердились у більшості європейських країн і США.

Незважаючи на всі труднощі, «довге» XIX ст. загалом було періодом зростання та оптимізму, наукових досягнень та економічних змін.

За цей період відбулося багато різноманітних подій, зокрема руйнівні війни й революції, страйки та катастрофи. Водночас це століття великих досягнень людського розуму, збагачення світової наукової та культурної скарбниці.

1789-1914 рр. — хронологічні межі «довгого» XIX ст.

1. Визначте на історичній карті, уміщеній на першому форзаці підручника, провідні країни Європи та світу на початку ХІХ ст.

2. Які особливості політичного й економічного розвитку світу були притаманні періоду кінця WIN — початку ХХ ст.

3. Назвіть хронологічні межі «довгого» ХІХ ст. і поясніть його особливості.

4. Поясніть, що означають історичні поняття «індустріальне суспільство», «демократія», «громадянська рівноправність», «парламентська демократія».

5. Чи зберегло своє значення дотепер гасло Французької революції «Свобода. Рівність. Братерство»? Як Ви вважаєте, наскільки важливі свобода, рівність і згуртованість для українців ХХІ ст.?

Демократія — форма політичної організації суспільства, за якої народ бере участь в управлінні державою.

Громадянська рівноправність — офіційно визнана державою рівність громадян (підданих) перед державою, законом і судом.

Парламентська демократія — демократична форма правління, за якої партія (або коаліція партій), що перемогла на виборах до парламенту (законодавчого органу), формує уряд, який очолює її лідер. Парламентська меншість перебуває в опозиції до більшості. Виконавча влада належить уряду.

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022